Сечокам’яна хвороба – лікування мінеральними водами

Відомо, що із фактом утворення камінців в нирках стикалися ще жителі Стародавнього Єгипту близько 4000 років тому. На сьогодні, ця проблема є також доволі поширеною у всьому світі. Показники захворюваності можуть варіювати в залежності від місцевості, оскільки розвиток патології  залежить від природніх умов та рівня життя.За статистикою, сечокам’яна хвороба є другою за частотою виникнення, після пієлонефриту. Щорічно реєструється близько 20 нових випадків захворювання на 10 тис. населення.

Такі дані не можуть не турбувати та потребують правильного підходу до діагностики і лікування захворювання, як зі сторони профільних спеціалістів, так і самої людини.

Причини захворювання

Ниркові камінці є результатом постійного «злипання» дрібних кристалів солей, під дією певних чинників. Даний процес відбувається в порожнинах нирок – чашечках та мисках органа. Поступово утворення може збільшитись до розмірів курячого яйця та спричиняти ряд негативних наслідків.

Лікарі-реабілітологи санаторіїв «Теплиця» та «Боржава» відмічають, що найчастішими причинами виникнення ниркових каменів у їхніх пацієнтів були:

  • хімічний склад питної води;
  • одноманітне харчування;
  • кліматичні особливості місцевості, де підвищена температура навколишнього повітря викликає посилене потовиділення;
  • деякі медикаментозні препарати;
  • аномалії розвитку сечостатевої системи, що порушують відтік сечі.

Симптоми захворювання

В залежності від місце розташування каменів у хворого можуть розвиватися різноманітні клінічні прояви. Основними симптомами сечокам’яної хвороби являються:

  1. Нападоподібні біль у попереку та нижній частині живота – характерним є те що напад тупого чи гострого болю може тривати 20-40 хв, передує йому фізичне навантаження, споживання великої кількості рідини та прийом сечогінних препаратів. Якщо нирковий камінь починає просуватися по сечовивідних шляхах, то локалізація больових відчуттів переміщається на внутрішню поверхню стегна, промежину.
  2. Домішки крові у сечі – зміна кольору сечі та мутність є ознакою відходження камінців та результатом пошкодження внутрішньої стінки сечовивідних шляхів.
  3. Часті позиви до сечопуску.
  4. Погіршення загального самопочуття – загальна слабкість, нудота, блювання, озноб та підвищення температури тіла, що виникає через приєднання запального компоненту.

При виникненні подібних симптомів необхідно проконсультуватися із урологом, що допоможе вибрати правильну подальшу тактику.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Для постановки діагнозу сечокам’яної хвороби необхідно:

  1. Пройти огляд у лікаря – дозволить припустити ймовірну причину захворювання, щоб максимально точно скоригувати терапію патологічних порушень у організмі.
  2. УЗД – виконується для оцінки впливу хвороби на стан сечовидільної системи.
  3. Рентгенологічні методи – необхідна для візуалізації каменів на рентгенівському знімку, а при введенні контрастної речовини, ще й допомагає оцінити функцію нирок та сечовивідних шляхів.
  4. Комп’ютерна томографія – дозволяє оглянути зображення ниркових каменів, підрахувати їхню щільність, об’єм та стан навколишніх тканин.

Лікування патології

Лікувальна тактика залежить від загального стану та розмірів ниркових каменів:

  1. Хірургічне втручання – виконується при порушенні відтоку сечі, запальному процесі в нирках, направлене на руйнування конкрементів одним із відомих методів.
  2. Консервативна терапія – направлена на самостійне відходження каменів та попередження прогресування каменеутворення.

Серед груп препаратів найчастіше використовуються:

  • спазмолітики – для зменшення симптомів ниркової кольки;
  • лікарські засоби із групи терпенів – дозволяють виводити ниркові камені невеликих розмірів;
  • дієтотерапія – обмеження вживання продуктів, які посилюють каменеутворення та вживання до 2л рідини за добу;
  • фітотерапія – використання препаратів рослинного походження, які покращують стан сечовидільної системи, прискорити виділення сольових відкладень та попередити подальшу кристалізацію солей.
  • реабілітація та лікування мінеральними водами.

Санаторно-курортне лікування є невід’ємною частиною в терапії сечокам’яної хвороби. Спеціалісти здравниць Закарпаття – «Теплиця», «Боржава», використовують в своїй практиці мінеральні води 5 різних видів,які завдяки своїм властивостям, ефективно борються із захворюванням:

  • мають виражений сечогінний ефект;
  • чинять протизапальну дію;
  • здатні розчиняти слиз;
  • мають антиспазматичну дію – розслаблять гладеньку мускулатуру сечоводів та ниркових мисок;
  • коригують кислотність сечі в залежності від типу каменів та від хімічного складу мінеральної води;
  • мають легкий знеболюючий ефект.

Лікування мінеральними водами призначається лікарем, виключно після аналізу хімічної структури каменів з метою попередження розвитку зворотного ефекту.

Коментарії
  1. Хворий Сливко О. Г.( 1949 р. н.)гiпертонiчна хвороба, цукровий дiабет 2 типу, падагра, сечо-кам’яна хвороба(каменi уратнi, було проведено ряд оперативных втручань). Необхiдно санкурортне лiкування щелочными водами.Есть ли возможность это сделать у вас?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *