Лікування хронічного некалькульозного холециститу закарпатськими мінеральними водами

Хронічний некалькульозний холецистит – це запальне захворювання слизової оболонки жовчного міхура, що зустрічається в 6-7 випадках на 1000 людей. Крім того встановлено, що жінки хворіють частіше за чоловіків у 3-4 рази.

Причини виникнення захворювання

Спричинити розвиток патології можуть:

1. Застій жовчі в жовчному міхурі – явище виникає внаслідок аномалій розвитку органа та його проток, перегину жовчних шляхів, недостатнього тонус м’язової стінки, психоемоційних розладів, недостатньої фізичної активності та супутніх патологічних процесів в організмі.
2. Пошкодження стінки жовчного міхура – внаслідок агресивної дії жовчі, при вживанні смаженої, гострої їжі, наявності каменів у просвіті органу, та через потрапляння в порожнину жовчного міхура панкреатичного соку;
3. Супутні імунодефіцитні стани.
4. Вогнища хронічної інфекції.

Симптоми патології

Найчастіше хронічний безкам’яний холецистит проявляється у вигляді наступних синдромів:

1. Больовий – відчуття тупого, ниючого болю та важкості у правому підребер’ї, особливо через декілька годин після їжі. Зазвичай больові відчуття посилюються при фізичному навантаженні та під впливом стресових чинників.
2. Диспептичний – відчуття гіркоти в роті, металічного присмаку на язикові, відрижка повітрям, нудота, блювання, здуття живота, внаслідок підвищеного газоутворення у кишечнику, важкість при дефекації, періодичні закрепи, що змінюються діареєю.
3. Неврастенічний – через постійний дискомфорт, пов’язаний з проблемами травлення, хворі можуть ставати дратівливими, страждати безсонням.
4. Запальний – розвивається виключно під час загострення хронічного холециститу, та супроводжується підвищенням температури тіла, свербіжем, загальною слабкістю.

Діагностика хронічного безкам’яного холециститу

Для того аби призначити адекватне лікування хронічного некалькульозного холециститу, перш за все необхідно провести комплексну обстеження гепатобіліарної системи.

Після прийому у гастроентеролога хворому рекомендується:

• Біохімічне дослідження крові – де характерним буде визначення високих показників лужної фосфатази, трансамінази, γ-глутамілтранспептидази;
• УЗД – під час проведення процедури лікар відмічає деформацію міхура, неоднорідність жовчі, потовщення стінок, зниження скоротливості після прийому жовчогінної їжі;
• Холецистографія – дозволяє оцінити моторику і концентраційні здібності жовчного міхура;
• Дуоденальне зондування – необхідне для взяття жовчі на дослідження.

Методи лікування некалькульозного холециститу

Лікування хронічного некалькульозного холециститу направлено на попередження рецидивів загострення запального процесу. З цією метою, однією із основних рекомендацій для пацієнта є дотримання принципів здорового способу життя, відмова від шкідливих звичок та збалансовано харчування.

Дієтотерапія:

• Часте, дробне харчування з невеликими порціями, що забезпечує регулярне вивільнення жовчі із жовчного міхура;
• Виключення із раціону жирної та смаженої їжі, газованих і алкогольних напоїв, яєчних жовтків, свіжої випічки, горіхів, сирих овочів та фруктів, а також будь-яких холодних продуктів.
• Всі страви мають бути у вареному вигляді, приготовлені на пару чи запечені.

В разі загострення хронічного некалькульозного холециститу додатково призначають:

• Антибіотикотерапію;
• Прокінетики, що регулюють роботу органів травлення;
• Спазмолітики для усунення больового синдрому;
• Жовчогінні препарати з метою попередження застою жовчі;
• Ферментативні лікарські засоби, що дозволяють зменшити диспепсичні прояви.

В стадії стихання захворювання ефективним буде лікування мінеральними водами, фітотерапія та санаторно-курортне лікування.

В будь-якому випадку самолікування не рекомендується, адже може призвести до непередбачуваних наслідків.

Практика застосування мінеральних вод в терапії безкам’яного холециститу

Санаторно-курортне лікування є важливим етапом в терапії хворих на хронічний некам’яний холецистит. Спеціалісти відомих санаторних курортів Закарпаття «Здравниця» та «Боржава» на своєму багаторічному досвіді переконалися в тому, що ефективність лікування, в період ремісії захворювання, на курорті вище, ніж у стаціонарному закладі. Крім впливу природних лікувальних факторів, основні механізми розвитку патології травної системи блокуються завдяки ліквідації психо-неврологічних порушень.