Карпатська білка в санаторії «Теплиця».
В санаторії «Теплиця» та сусідньому лісі живе багато красивих темно-бурого, майже чорних білок. У будь-який час року спостерігати за ними – одне задоволення. Стрибаючи з ялини на ялину, влаштовують своєрідні танці і видають цікаві звуки. Зараз у них шлюбний період. Скоро з’являться малята… Влітку, стрибають по клумбам і травичці. Восени збирають волоські горіхи. Взимку, на білому снігу, «бродять» по території санаторію, в пошуках сухариків, зерняток, горішків, які приготували заздалегідь.
У Вас є можливість поспілкуватися з живою природою, приїхавши в санаторій «Теплиця»!
Білка належить до найбільш красивих, граціозних тварин фауни України. Голова її невелика, округла, з широким лобом, вуха досить великі, стоячі, з китицями довгих волосків, особливо виразних узимку. Тіло витягнуте, завдовжки понад 20 см, гнучке. Задні лапки добре розвинені. Хвіст пухнастий, густо вкритий волосками. Довжина хвоста майже дорівнює довжині тіла, лапи чіпкі, з гострими загнутими кігтями на пальцях.
Серед усіх наших лісових тварин білки найкраще пристосовані до життя на деревах. Вони добре лазять по стовбурах дерев і можуть робити великі, затяжні стрибки. Досить часто в пошуках їжі білки спускаються на поверхню грунту, але тут вони не такі спритні і при найменшій небезпеці влазять на дерево.
Забарвлення хутра у наших білок досить мінливе і залежить від району поширення їх на території України та особливо від сезону року. Верхня частина тіла влітку інтенсивно червоно-каштанова, з різними рудуватими відтінками, взимку – димчасто-бурувато-сіра. Забарвлення карпатських білок темно-бура, майже чорна. На території України і СНД білки поширені в старих високостовбурних широколистяних і хвойних лісах Полісся, лісостеповій зони і гірських районів Карпат аж до субальпійською смуги. Білка звичайна відсутній лише в гірських лісах Криму.
Живляться білки найрізноманітнішими кормами: горіхами ліщини, насінням хвойних дерев, зеленою корою та бруньками з пагонів широколистяних дерев, комахами, яйцями птахів і навіть пташенятами. Значне місце в живленні білок улітку займають ягоди та гриби. Цікавим у живленні білок є те, що вони дуже старанно запасають на зиму корми – жолуді, горіхи, гриби, які ховають у дуплах, під опалим листям або “консервують” – розвішують на суках дерев. Цікавий факт: іноді в белкиных запасах буває до трьох і більше кілограмів добірних горіхів.
Білки – денні тварини. Узимку можна побачити характерні сліди білок на снігу. Білки залишають відбитки всіх чотирьох ніг: попереду довші, зі зближеними п’ятками – відбитки задніх, позаду коротші – зі зближеними пальцями – відбитки передніх ніг. Напрям ходу визначається за положенням задніх ніг. Під час стрімкого бігу сліди значно далі відстають один від одного.
Своє гніздо білки звичайно влаштовують у дуплі дерева, вистилаючи його сухою травою, листям, мохом тощо Там, де немає зручних для гнізд дупел, вони, майстерно переплітаючи сухі гілочки, мох, будують гніздо кулястої форми, з круглим вхідним отвором, яке підвішують між густих гілок у верхівках невисоких дерев. Усередині воно вистелено сухими стеблинками трав, мохом, пір’ям тощо У такому гнізді двічі на рік: перший раз – у квітні, другий – у кінці липня або в серпні, після 35-денної вагітності самки народжують малят. У кожному приплоді буває четверо-п’ятеро білок. Протягом перших днів після народження вони сліпі, голі й дуже безпорадні. Прозрівають лише в пятинедельном віці, після чого швидко ростуть, а ще через два тижні намагаються самостійно добувати їжу. Покидають гніздо у двомісячному віці, проте і після цього ще деякий час продовжують ссати молоко матері. Дорослими стають на п’ятому місяці життя. У зимову сплячку білки не залягають, але в люті морози та хуртовини по кілька днів сплять, не виходячи з теплого кубла.
На Україні через різке зменшення старих дуплистих дерев кількість білок останнім часом помітно знизилася, тому, як чудова окраса наших лісів, парків і садів, вони взяті під охорону.
