Зворушлива зустріч, через 44 роки

    Молодість і дитинство – чудова  час, коли можна мріяти, вірити в казку, в Діда Мороза, в добру фею. В дитинстві все цікаво і  незвично. Будинок, в якому  коли жив, люди, дерева і все навколо здавалися такими великими!  Але будинок дитинства був символом тепла, добра, затишку, своєрідним оберегом від зла, надійним притулком і казкою. Ніхто не знає і не замислюється, де може виявитися, будучи дорослим. Так і сталося з героїнею  нашої розповіді Ханой, мешканкою  далекого Ізраїлю.

Хана, проживала в селищі Великий Бычкив, Рахівського району. В молодості разом з батьками вона  переїхала жити до Ізраїлю. І, тому, 44 роки повернулася в рідні краї.

Приїхавши на відпочинок і лікування в санаторій «Теплиця» разом з двома подругами, не змогла не поїхати в будинок, де пройшло її дитинство. Звичайно, за цей час, будинок придбав інше обрис, але збереглася літня кухня, стара піч, де мама готувала їсти, в будинку камін з кахлю, колодязь, Церква, в минулому  була Синагогою, сусіди, подружка, з якою ходили на танці…  

Зворушлива вийшла зустріч. Відпочиваючі санаторію «Теплиця», близько 40 чоловік, що сиділи в автобусі і  поверталися з екскурсійної поїздки по гуцульському краю,  стали свідками цієї зустрічі. У всіх були сльози на очах, кожен згадав своє дитинство, рідну домівку, батьків, друзів, сусідів… 

Так, у роздумах, і  вирушили назад в санаторій, де на всіх чекав смачний обід.

А Хана сказала: «я завжди буду любити мій рідний дім».

Хотілося б попросити наших  читачів, частіше згадувати про своїх рідних, друзів, близьких, говорити їм приємні слова і робити маленькі сюрпризи! Адже «добре слово і кішці приємно». Любіть,  один одного, де б Ви не знаходилися!