Купальський віночок!

На Івана Купала дівчата ворожать.

Суджений хто ряджений — у долі катують.
Палять багаття і стрибають хлопці і дівчата
Щоб рік був радісним, урожай багатим.
А в нічному лісі — шукають по росі
Папороть-колір — віриш чи ні?
Чудовий день ось вже настав на поріг,
 Щастя, добра, радості, світлих доріг,
І в дорогу важливу доброго шляху,
І квітка заповітний в цю ніч знайти.

Самий таємничий і чарівний свято в році відбувається в ніч з 6-го на 7-е липня, який відомий з найдавніших часів в народі як свято Сонця, зрілості літа і зеленого косовиці – Івана Купала.

Назва свята пов’язували з іменем Купайла – божества родючості, урожаю, домашнього затишку і лікарських рослин, а обрядодії проводили з прославленням молодості, краси, кохання й очищення.

 Не йдучи від давніх традицій наших предків, ми також вирішили долучитися до таїнства природи, організувавши збір лікарських трав у підніжжі Чорної Гори, де благородно розташувалися чудові долини папороті.

Назбиравши збір з чудодійних трав, дівчата приступили до плетення вінків і приготування «чар-зілля». А тим часом молодийті хлопці збирали дрова для купальського вогнища. Як тільки сонце зайшло за горизонт, встановили ритуальне дерево «Купалу – Марену», яку по наданню дівчата прикрашали вінками й кольоровими стрічками, загадавши заповітне бажання.

            Купальські пісні та хороводи, закарпатський узвар, національне блюдо «кнедлики з грибним соусом», еліксир молодості» додало в свято потрібної атмосфери. У повітрі віяло прохолодою, земля дихала благодаттю, вода лилася бурхливим потоком, а язики полум’я віддавали енергію здоров’я і молодості.

У цей вечір чотири стихії: повітря, земля, вода і вогонь зволили, щоб свято пройшло без перешкод, а кожен чоловік залишився радий.