Фестиваль “Гуцульська бринза”

Гуцульська бринза – самий колоритний фестиваль Закарпатської області, який збирає тисячі туристів. Це свято є символом повернення вівчарів в рідний дім . Щорічно, в кінці квітня пастухи разом з худобою піднімаються високо в гори і на полонинах випасають худобу, збираючи молоко, з якого роблять сир, бринзу, урду. Попрацювавши ціле літо до вересня, після повернення додому, вони влаштовують свято під назвою «Гуцульська бриндзя».

Традиційним стало відвідування фестивалю групою відпочиваючих санаторію «Теплиця». Далі «репортаж з місця подій» одного з очевидців».
Не встигла наша група покинути територію санаторію, як ми забули про всі турботи, занурившись у споглядання краєвидів Закарпаття. Дивовижний шлях, яким ми їхали, дійсно вражав. Гірська річка Тиса – найбільша в Закарпатті, береги якої служать кордоном між Україною і Румунією; обриси видніється вдалині румунського міста Сігету; затишні українські міста Тячів, Солотвино; чудовий краєвид Трансільванської долини, яка навіває думки про графа Дракулу…
Перша зупинка – в селі Грушево у приватному музеї «Срібна земля», де зібрані експонати Хустського, Тячівського районів. Господиня музею Тегзе Людмила Миколаївна познайомила нас з традиціями і звичаями русин, угорців та румунів. Потім ми зупинилися в с. Великий Бичків на тлі Румунського містечка і річки Тиси сфотографувалися. Адже ось як виходить, до Румунії два кроки, а пройти не можна, довелося помахати ручкою румунським рибалкам і поїхати далі.
Зупинилися в Центрі Європи, поблизу села Ділове, де знаходиться встановлений австро-угорськими вченими геодезичний знак. Там же – музей-колиба з його зборами старовинних знарядь праці народів сусідніх країн.

Нарешті прибули до Рахів – кінцевий пункт нашої подорожі.
А там уже вирує справжнє свято! На сцені амфітеатру проходить концерт фольклорних колективів. Кожне село Рахівського району займає відведене йому місце на території парку “Буркут”. На початку дороги розташовані столики і намети з сувенірами від народних умільців, де можна придбати дзвіночки, глиняний посуд, вироби з дерева, вишиванки, рушники, бринзу, бублики, мед, вино Сама цікава і смачна частина свята – виставка продукції та виробів народних умільців Рахівського району. Тут кожне село представлено двором, на якому виставлено все, чим славиться це село. Це – стіл сразнообразными стравами. Деякі традиційні гуцульські страви вдалося навіть покуштувати: банош – кукурудзяну кашу, сва ренную на сметані з додаванням шкварок і бринзи; палачинти – млинці з бринзою , вареники з сиром, голубці. Не могли не спробувати ми і найрізноманітніші сорти гуцульських сирів – бринзу, урду, які різні за смаком ,кольором і запахом.
А музика! Це треба чути! За святковими столами своя мелодія і музиканти змагаються у своїй майстерності. Цимбали, сопілка, барабан, скрипка. Особливий колорит на загальному тлі додає звучання трембіти.

А яка мальовнича і багатолика одяг на Гуцульщині! У цей день усі, від мала до велика, надягають традиційний одяг Юнака в розкішних капелюхах поважно ходять з топірцями за поясами. В Карпатах, на вишивці на спідницях, за розміром капелюхи можуть сказати, з якого села чоловік. Накупивши сувеніри, ситі і щасливі, подалися в «Теплицю».
Такий яскравий національний свято запам’ятається надовго.